В. А. Бушаков - ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003
Часть №7 - Раздел 3 - Географические термины и другие слова,
которые составляют историческую топонимию Крыма
назад::дальше

3.3. ТЮРКСЬКА ЛЕКСИКА (Qurçum-sadaqçı)

Qurçum ген. – с. Курчум, Курчум-Бочала, пор. топонім Курчум у Казахстані.

qurğaq н сухий, посушливий, посушний, qurğaq yer висохла земля, kurak, -ğı т, qurğaq дт посуха; сухий, посушний; безводний - канава Краві-Арик, два водорозбірних басейни Курав у с. Руський Манґуш, с. Крав-Єрі, пор. також каз. quraq очерет, кт, qırav іній; роса, н іній, т kırağı іній.

Qurman антр., див. qurban.

qurşav кт обруч, пор. т kurşak ~ kuşak пояс, кушак; дерев`яна або металева скріпка – г. Куршавли-Оба, див. -lı.

qurşun кт, kurşun т свинець; куля, qorğasın ~ qorğay н, хорголж(ин) хмонг. свинець – ур. Qurşun topraq у cелі Ускют.

qurt кт, kurt т черв`як; вовк, qurt н черв`як – р., с. Курт, г. Курт-Кая і б. Курт-Кая-Дере в Байдарській дол., г. Куртлер-Богаз, кол. Курт-Луши у с. Куру-Узень, с. Куртлук (див. -lıq), Курт-Баба, Курт-Бій-Аджибайчи, Кара-Гурт, Осман-Каракурт, пор.: родові підр. курт в узбеків та туркменів, кизилкурт у казахів, див. також Kürt. Пор. börü, λύκος.

qurtqa кт, н стара, баба, пор. н qurtqa şaş ковила (şaş волосся), кирг. qurtqa – назва низькорослого чагарника (дрібні гілки якого з`ідає худоба, стовбур іде на паливо) – р., с. Бешкуртка, див. beş.

quru кт, kuru т, qurı н, qurğaq, quruğ, quruq дт, хуурай хмонг. сухий – р. Куру-Узень (Ксеропотам), руч. Куру-Індол, ущ., яр Куру-Узень (або р. Алачук), с. Куру-Узень два ойк.), Куру-Джага-Шейх-Елі.

quş кт, дт, kuş т, qus н птах, ğuş п ловчий птах; яструб – г. Кушкая, ск. Куш-Кая (кілька назв), ур. Куш-Кая (Тиркú).

quşçı кт, kuşçu т, ğuşçi п сокольничий – с. Джага-Кушчи, Кара-Кушчи, див. також Qoşçı.

qut кт, дт, kut т щастя, qut н життєва сила; великий метелик брунатного кольору, дт душа; щастя, благо, хутаг хмонг. щастя, благополуччя – с. Кутлук, див. -lıq.

qutır- кт, н, kudur- т, qutur- дт казитися; скаженіти, шаленіти, навісніти, лютувати, сатаніти, дт виходити з норми, не знати границь – гал. Кутирма, див. –ma (від qutırma, quturma безумство, божевілля, шаленість, вірогідно, походить рос. кутерьма).

qutlu кт, н, kutlu т, qutluğ дт щасливий; прикметник входить до складу антропонімів – с. Кутлуаяк (ayaq нога), Кутлуяр (див. yar II).

quyu кт, kuyu т, колодязь; шахта, яма, quyı н, quduğ, quyuğ дт колодязь – кол. Артна-Кую, Деніз-Хуюсу на городищі Ескі-Кермен, Сакав-Кую, Сіміонун-Кую-Су, місцина й кол. Тинак-Баш-Кую, солончак Біюк-Кую, с. Ак-Кую-Бітак, Джаркую, Кара-Кую, Кош-Куй, Суннукую, Уч-Кую (Уч-Куй), Хизил-Хую. Пор. çıñrav.

quzğun кт, дт, kuzgun т крук – г. Кузгун-Кая в Судацькій дол., яр Кузгун і ск. Кузгунну-Каяси на Карабі-Яйлі, яр Кузгунну-Дере. Пор. qarğa.

quvçı (кт quv- гнати, проганяти, див. -ıcı), пор. кирг. quuçu той, що переслідує; знахар, що відганяє злих духів від породіллі – с. Кувчи (Кувче). Пор. baqsı.

R

rabat, ribat дт рабат, караван-сарай, ribat т зв`язок; житло дервішів, rebat п зв`язок; ремінець, мотузка; подвір`я, безкоштовний караван-сарай < a rabāt, пор. також а rabāt квартал (міста), передмістя (у Тунісі) – с. Рібат ~ Арабат, с., р. Арпат.

Ras антр., rä’s ~ ras п голова, глава < а rā’s голова; глава, начальник – с. Рас.

ratl ~ rıtl т чаша, келих, rätl п ратль (міра ваги); чаша, келих < a ratl ратль (міра ваги, що дорівнює 449, 28 г) – дж. Ратларин-Су ~ Узун-Алан-Артина-Ратларин-Су.

Rıza антр., rıza т згода, схвалення, прийняття; покірність долі, reza п згода, схвалення; милість < а rizā‘ задоволення; згода; прихильність, ласкавість – с. Різе (1672 р.).

Rus кт, т руський, див. Urus.

S

Sabaq антр., saba кт, sabah т, säbah п ранок, світанок < a sabāh тс – с. Собак-Елі, Собак-Баур-Сеїт-Елі.

Sabançı антр., sabancı кт, т, н орач, плугатар (saban плуг, див. -cı) – с. Сабанчи (два ойк.).

sabanlıq (saban плуг, див. -lıq) – г. Сабанлик-Оба. Пор. derviza, seyran, tepreç, toy (казанські татари після весняних робіт святкують сабантуй, тат. saban tuye “свято плуга”).

sabun кт, т, sabın н, sabun п, саван(г) хмонг. мило < а sābūn тс – г. Сапун-Гора поблизу Інкермана, де видобували земляне мило або кіл (кт, т kil ìiK кіл, глина, що використовується як мило < п gel глина, ìiG вірменська глина, що використовується жінками для миття голови), с. Ашага-, Орта- та Юхари-Сабли(Сабла) (*Sabunlı, *Sabunlaq, див. –lı, -laq; поблизу цих сіл видобували кіл; з ойк. Сабла пов`язана назва сорту яблук сабла-сінап).

sadaqçı лучник (кт sadaq, т sadak лук, хмонг. саадаг сагайдак, див. -cı) - с. Садакче.

назад::дальше