В. А. Бушаков - ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003
Часть №7 - Раздел 3 - Географические термины и другие слова,
которые составляют историческую топонимию Крыма
назад::дальше

3.3. ТЮРКСЬКА ЛЕКСИКА (qanlı-Qaraqçora)

qanlı кт, н, kanlı т закривавлений, у крові; кривавий, кровопролитний; кревний – б. Канли-Дере біля Бахчисарая, лощина Ханли-Джилга на Карабі-Яйлі, оз. Канли-Ґоль, Канли-Тіп на Яйлі.

Qañıl ген. (пор. кирг. qañıl шкапа) – с. Канґил (два ойк.), Кояш-Канґил.

Qañlı етн.: пл. канґли караногайців, казахів та узбеків, рід канґли у каракалпаків, пл. канґди та родові підр. канґли в киргизів; давній тюркський народ канґли (кенґерес) – с. Канли (два ойк.), Каялти(Каясти)-Канли, Карача-Канли, Кир-Канли, Тюп-Канли.

Qapçuq антр. (пор. т kapcık – демінутив від kap, -bı посудина; покришка, верх (чогось), кирг. qapçıq капшук) – с. Капчук (Капшук).

qapı кт, н, kapı ~ kapu т, qapağ, qapığ, qapuğ, qapğa дт двері, ворота > п ğapu тс – місто-фортеця Капи ~ Капу (Ор-Капу, Перекоп), г. Демір-Хапу, сім гірських проходів Демір-Хапу в Кримських горах, яр Хапу-Дере на г. Манґуп-Кале, ск. Капуларнин-Кая, ур. Капуларнин-Богаз. Пор. ağız, boğaz, köz, qabaq II, πόρος, πύλη.

qapılı кт, н, kapılı т з дверима, з ворітьми – ск. Каплу-Кая біля с. Озенбаш (див. також qaplı), Хаплузея-Кая.

qaplan кт, kaplan т тигр – печ. Каплан-Коба біля с. Уппа, с. Каплан (антр.), Каплан-Ага-Кесеґі. Пор. arslan.

qaplı кт, kaplı т покритий, з покришкою (верхом), від qap, -bı покришка, верх (чогось) – ск. Каплу-Кая, печ. Каплу-Кая над Ялтою (див. також qapılı).

qapqal (інакше zarapqıç) кт бéрдо, ткацький прилад: рід гребеня у рамці, крізь зубці якого проходять нитки основи – ур. Хопхал з водоспадом (вище села Улу-Узень), р. Капкали на схід від Судака, пор. також qopqa. Пор. ρόκα.

qapqan кт капкан, пастка, н кришка, kapan т, хавх(ан) хмонг. капкан – дж. Капкан, с. Капкани.

qar кт, н, дт, kar т сніг – г. Кар-Насил, Карли-Кая біля р. Зуя (див. -lı). Пор. buz.

qara кт, н, дт, kara т, хар хмонг. чорний, темний; прикметник широко вживається в (1) топонімії, (2) антропонімії та (3) етнонімії: 1) г., м. Кара-Бурун, г. Кара-Баїр, Кара-Даг, Кара-Коба, паг. Каратав, г., кур. Кара-Оба (кілька назв), хр. Караколь, Кара-Оба, дж. Кара-Кишла на г. Аранча біля с. Шелен, Каракумлар у верхів`ї Арпату, Кара-Чокрак, р. Каракунґа (Каракунда), с. Кара-Ґоль, Кара-Баг, Кара-Кую; 2) с. Карабай (чотири ойк.), Кара-Годжа, Кара-Гасан (Кара-Сан, Карсан), Кара-Гурт (пор. каз. qaraqurt каракурт (отруйний павук), див. також qurt), Кара-Джанай, Каралез, Кара-Мустафа, Кара-Орлюк, Кара-Софу, Кара-Чора, Тоткара; 3) с. Каралар (див. -lar), Бешевлі(Бешуйлі)-Каралар, Кара-Кипчак, Каралар-Кипчак, Кара-Кият, Кара-Меркіт, Кара-Мін, Кара-Седжеут: пор.: родові підр. кара в узбеків, кара, каралар у туркменів, дюрткара у казахів. Див. aq.

*qarabiy, пор. кт biy, дт bög, böy, bi павук, böğ т фаланґа, див. qara – Карабі-Яйла. Пор. qaraqunda.

Qaraç ген. (пор. ім`я чол. тат. Qaraç, каз. Qaraş) – с. Карач (чотири ойк.), Карачкой, Кучук-Карач, Чукур-Карач, пор.: рід караш в акногайців, род. підр. караш у казахів. Пор. Qaraça, qaraçı.

Qaraça ген. (пор. ім`я чол. карач.-балк. Qaraca, кт qaraca косуля, олень, т karaca смуглявий, кирг. qaraça чорний; простолюдин) – с. Карача-Іляк, -Канли, -Китай, -Чокмак. Пор. Qaraç, qaraçı.

qaraçı карачей – титул вищих сановників при ханському дворі, який мали беї найшляхетніших родів < монг., пор. хмонг. харц простолюдин, кирг. qaraça чорний; простолюдин (т karacı цигани з Єгипту або Сірії, п ğaraçi циган) – с. Карачи-Урлюк, пагорби Харачи-Дересін-Сирт біля с. Шелен. Пор. Qaraç, Qaraça.

Qaraçora антр. (пор. ім`я чол. тат. Qaraçura, див. qara, çora) – с. Кара-Чора, Кара-Чора-Молла, пор.: пл. карачоро киргизів.

qarağaç кт, karagaç т > нг καραγάτσι, qaragaş н в`яз; берест (див. qara, ağaç) – б., дж., р., с. Карагач, б. Карагач-Дере, дж. Карагач-Чокрак.

qaraköz кт, н, karagöz т чорноокий, kara gözler için т заради прекрасних очей (див. qara, köz) – дж. Каракоз-Кешме, с. Кара-Ґоз, пор.: ім`я чол. тат. Qaraküz, род. підр. караґоз у казахів. Пор. Alaköz, aqköz, bozköz, çayköz, kökçeköz, kökköz.

qaraman кт, kahraman т герой < п ğähräman тс – г. Караман, паг. Караман-Кая біля с. Отуз.

Qaranğıt етн.: рід харанут у бурятів, ордоських та внутрішніх монголів, харангат у сари-югурів; давньомонгольське пл. каранут – с. Карангит (чотири ойк.), Карангит-Дюрмень.

qaranlıq кт, karanlık т темінь, морок, імла, пітьма, темрява – печ. Харанлих-Хоба (нижня з двох печер Кизил-Хоба), шахта Кара-Карних-Туткель на Карабі-Яйлі. Пор. qarañ.

qarañ кт, karan т, qarañı кт, karanı ~ karanu т, qaranğı кт темінь, морок, імла, пітьма, темрява, qaraña н, qarañğu дт, харанхуй хмонг. темний; темінь, морок – г. Карани біля Балаклави, печ. Карани-Хоба на Карабі-Яйлі, р. Карань-Узень, ур. Каранди-Чаїр біля с. Коккоз, с. Карань (Карані, Карану; в ньому мешкали греки). Пор. qaranlıq.

Qaraöylü “з чорними юртами” ген. (див. qara, ev) – с. Кара-Ойлу, пор. назву частини астраханських ногайців qaraüyli noğaylar.

Qaraqçı антр. (пор. т karak грабіжницький набіг, н qaraq, т karakçı, кирг. qaraqçı грабіжник, розбійник, п ğarağçi вартівник, див. -cı) – с. Каракчи, пор.: род. підр. каракчи у киргизів.

Qaraqçora ген. (пор. н qaraq розбійник, див. çora) – с. Каракчора, Ельґері- та Серткі-Каракчора, Найман-Каракчора.

назад::дальше