В. А. Бушаков - ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003
Часть №7 - Раздел 3 - Географические термины и другие слова,
которые составляют историческую топонимию Крыма
назад::дальше

3.3. ТЮРКСЬКА ЛЕКСИКА (manastır-Merkit)

manastır кт, т монастир < нг μοναστήρι[ον] – м. Монастир-Бурун (Дакакнáлі-Топрах), шахта Монастир-Чокрак на Карабі-Яйлі, дж. Манастир-Чокрак біля с. Упа, паг. Монастир-Хир. Пор. kilse.

manda кт, т буйвол – ліс Мандали-Баїр біля с. Кучук-Узенбаш, див. -lı.

mandra кт кошара, вівчарня, т молочна ферма; хлів або загорода для молочних корів < нг μάντρα – ур. Буліламандра біля с. Ай-Василь і с. Скеля.

Manî антр., mäni п високий (про посаду), недоступний, недосяжний < а manī‘ міцний; сильний, могутній; неприступний (про перешкоду) – с. Маній (Моній, Муній).

manta кт, т біла фіалка – р. Манта між річками Зуя та Бурульча. Пор. aqbardaq, gül, lâle, sümbül.

mantar кт, т гриб (пор. каз. sañırauqulaq гриб, букв. “глухе вухо”) – паг. Мантар-Оба біля с. Камишли.

mantıq кт, т mantık логіка, смисл, mänteğ п логіка, мова, бесіда < а mantiq тс – с. Мантик-Шаїх (Мантик-Шавк, див. şavq).

Mañguş антр., пор.: Манґуш, син Котяна з половецького племені дурут; Манґуш, посол хана Узбека, кирг. mañküş наївний, недосвідчений, простакуватий (про здорованя) – с. Мáнґуш (в ньому мешкали християни).

Mañğıt етн.: рід мангит у караногайців, пл. мангит каракалпаків та узбеків, монгольське пл. мангуд (manğut, mangxud), мангут (до пл. мангит належав епонім ногайців - темник Ногай; на Сході ногайців називали мангитами) – с. Мангит (Мангут, Мандит) (кілька ойк.), Мангит-Тук-Шейх (1576 р.), Яни-Мангит, Єнісакал-Мангит (Ян-Сакал-Мангит, Джан-Сакал-Мангит), Чеґірдікчі-Мангит.

Mañlay антр.: царевич Мангай (Manggai), син Чінґіс-хана, mañlay кт, н, mañnay кт, магнай хмонг. чоло; аванґард, передова частина; передовий, кращий, манлай хмонг. глава, вождь; перший, передовий, головний – с. Манай, Монай, Ак-Монай, Борюс-Манай.

mavı кт, mavi т синій; блакитний, mavi п водяний; блакитний < а māviyy водяний; блакитний – пас. Су-Мави-Оба біля с. Соллар.

may кт, н масло, жир – с. Май-Джелга, пор. назву найродючишої земельної ділянки Май-Тугай між річками Шайтанка та Кашлагач біля Великої Новоселівки у Півн. Приазов`ї.

maylı кт, н жирний, масний; родючий (див. may, -lı) – дев`ять розподільчих пристосувань у с. Деґерменкой: Ашага-Майли, Орта-Майли, Кішме-Майли, Муртаза-Майлі, Улгар-Майлі; канава Гаврамалі в Партеніті, ур. Makrimali в с. Буюк-Озенбаш (див. ще μάλη), Майла в с. Ай-Серез, р. Майле (притока Бельбеку), пор.: р. Майли-Сай у Киргизії, Майлису у Ферганській дол., хр. Майли в Джунгарії (пор. також кт, т meyil ìiM схил, схилок, похил, т meyilli wlliM похилий, спадистий, див. meile).

Mayrıq антр., пор. кирг. mayrıq клишоногий, клишавий – с. Майрик.

-maz (-mez) афікс, що утворює заперечну форму дієприкметника теперішньо-минулого часу; субстантивовані дієприкметники значать “позбавлений того, що названо вихідною основою” - с. Бичак-Кирмас (bıçaq ніж, qır- нищити), Верітемас (ber- ~ ver- давати, verit- даватись), Ґорямес, Куремес, (kör- бачити, körün- показуватись, körünmez невидимий), Ґюндеймес (kün сонце; день, deg- ~ tiy- торкатися), Дурмас (dur- ~ tur- вставати; стояти), Кочпес ~ Ґочмес (köç- переїздити; кочувати), Киринмас (qır- нищити, qırın- знищуватись, qırınmaz непоборний), Таймас ~ Тоймаз (toy- наїдатися, toymaz ненаситний, ненажерливий).

mazallı кт рослий, високий на зріст, крупний, великий, н сильний, великий – ліс Мазалли-Чаїр.

melek кт, т, mälek н, mäläk п янгол < а malak тс – р. Мелек-Чесме. Пор. cın, şeytan.

melez кт, т метис, помісь – с. Ак-Мелез, пор.: тюркське пл. мелес ~ міліс у Тюменьскому повіті.

men т, män п заборона, перешкода < a man‘ тс – гірський прохід Менсіс-Богаз, див. -sız.

mencul т народжений; показаний, представлений; діра, щілина, тріщина; пробитий, проколотий; кинутий, викинутий < а mancūl тс – узв. Манжул, ск. Madschil, дж. Манджиль-Чешме в яру Куєнташ-Узень біля с. Коз, пор. також кт, т menzil стоянка, зупинка, привал; поштовий двір, поштова станція; житло, місце ночівлі, дт mänzil житло, місце проживання, п mänzel житло; місце зупинки, привал; перегін < а manzil житло, дім, гагаузький гідр. Menzil kulaa (балка біля с. Карбалія Тараклійського р-ну Молдови).

mende кт, н, bende т раб, невільник, слуга < п bände слуга, раб (божий) – с. Аджи-Менде (Гаджи-Менде). Пор. qul.

menkûp т нещасний, потерпілий невдачу, той, кого спіткало лихо; опальний, mänkub п придушений, розгромлений, розбитий; той, що пережив нещастя, нещасний; опальний < a mankūb потерпілий; жертва (катастрофи) – місто-фортеця Манґуп-Кале (до захоплення турками-османами в 1475 році воно називалося Феодоро й було столицею однойменного християнського князівства).

Meñge антр.: внук Чінґіс-хана Менґу (Менке, Мунке), ім`я чол. калм. Mönkä, мöнх хмонг., bengi т, beñü ~ beñgü ~ beñkü ~ meñi ~ meñü ~ meñgü ~ meñkü дт вічний, безсмертний, mango кор. сива давнина; вічність; вічний < кит. wàngǔ сива давнина; вічність – с. Менґелер (Мінлер), Менґелерджік (Мінлерчік), див. -lar, -cıq. Пор. Baqı, muhallet.

merdane т хоробрий, доблесний, відважний < п märdane тс – с. Алі-Мердан, Алмерден.

merdiven кт, т, närdivan азер. драбина, східці < п närd(e)ban приставна драбина – гірський прохід Шайтан-Мердвен (веде з Південнобережжя до с. Скеле в Байдарській дол., див. σκάλα; мешканці сіл Календе, Скеле та Узунджа були зобов`язані утримувати цей прохід у належному стані).

Merkit етн.: рід меркіт у башкирів і казахів, пл. меркіт узбеків, сеок меркут в алтай-кіжі, теленґітів, сеок меркіт у телеутів, рід меркіт у киргизів і туркменів, пл. меркіт могулів, монгольське пл. (народ) меркіт, або удуїт-меркіт – с. Алтинджи-Меркіт, Кара-Меркіт.

назад::дальше