В. А. Бушаков - ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003
Часть №7 - Раздел 3 - Географические термины и другие слова,
которые составляют историческую топонимию Крыма
назад::дальше

3.3. ТЮРКСЬКА ЛЕКСИКА (ka-kesek)

K

-ka закінчення ряду топонімів румейського походження: ур. Аврека в с. Улу-Узень, Алака, Камака біля с. Субаш, Канака біля с. Кучук-Узень, Керанутка-Чаїр біля с. Коккоз, Мачутка-Дере біля с. Форос, Ностка біля с. Шума, Окурка біля с. Фоті-Сала, с. Алупка, Аутка (див. avut), Варнýтка, Вісетка,Кучка, Мухалятка, Мшáтка (Пшатка), Савáтка.

kalender кт, т мандрівний дервіш; анахорет < п käländär грубий, неотесаний – ур. Каландри ~ Келандри біля Мухалатки. Пор. ’ασκητής.

kâşane т розкішний дім, палац < п kaşane дім, прикрашений глазур`ю, невеликий дім, зимове житло – р. Кушень-Узень (правий витік Арпату).

Keç антр., keç кт, geç т пізно; пізній, keş н вечір; пізній, keç дт довго; пізно – с. Аджи-Кеч (два ойк.), Алі-Кеч (два ойк.), Бутеґеч.

keçit кт, geçit т, keçig, keçiş, keçüg дт прохід; перехід; брід – г. Кечіт-Вермез ~ Кеч-Вермес-Сирт біля Судака (див. ver-), руч. Кечітсу (див. suv).

keffe т, käffe п чашка терезів < a kiffat тс – місто Кафа (кт, т Kefe, нг Καφάς, іт. Caf(f)a (пор.: фортеця Χαυον, побудована десь в Криму скіфським царем Скілуром або його синами у ІІ ст. до н.е), б. Кефіоль-Дересі (див. yol, dere).

kel- кт, н, дт, gel- т приходити – дж. Кельметес “Не повертайся швидко!” біля с. Шелен (кт, т tez швидкий, кт tez kel! повертайся швидко!, див. -ma-), пас. Султан-Кельді-Оба біля с. Бахчи-Елі, ур. Хан-Ґельді на Карабі-Яйлі (див. -dı).

keldi “прийшов”; входить до складу антропонімів, відбитих в ойконімії Криму (див. kel-, -dı) – пас. Султан-Кельді-Оба біля с. Бахчи-Елі, с. Кельдібай, Кельдіяр (Ґелдіяр), Девлет-Ґельді, Рис-Ґельді-Ахирджи, Нургельді (Нур-Ґелді), Танаґельді. Пор. berdi, boldu, buluş, doğğan, qondu.

Keleçi етн.: пл. келечі ногайців, кілечі ~ кіледжі узбеків; пл. кіліч, котре, за руськими літописами, приймало участь у битві на Калці (пор. друс. киличе еи посол у татарську епоху, що походить з тюрк. keliçi прихожий, від kel- приходити) – с. Келечі (Ґеледжі, Келеджі) (кілька ойк.), Аджи-Булек-Келечі, Гаджи-Келеджі, Кармиш-Келечі, Курман-Келечі.

kelin кт, н, дт, gelin т наречена; невістка – ск. Ґелін-Кая – схил гори Кастель, Ґелін-Кая (Кизил-Таш) біля с. Кизил-Таш, Келін-Хая (Балали-Кая) на г. Демерджі. Пор. abla, ana, ata, baba, bala, ciyen, emce, pike, qarı I, qart, qartana, qız.

Kemal антр., kemal т, kämal п зрілість, досконалість < а kamāl тс – г., яр Кемал(ь)-Іґерек(Еґерек), ур. Кемаль-Ата в Ст. Криму.

Kemelçi ~ Kemençi ген. (пор. т kemancı скрипаль; майстер, що виготовляє скрипки, від кт, т keman скрипка < п käman лук; дуга; арка, склепіння; Стрілець > a kamān смичковий музичний інструмент; див. –cı) – с. Кемельчі (Комельчі), Кеменчі, Аджи-Мулла-, Джангара-, Курман-Кемельчі.

kemer кт, т арка, склепіння, т гірський прохід < нг καμάρα склепіння, арка; kemer т пояс < п kämar поперек, крижі; пояс < a kamar пояс, кушак – ур. Кемер-Хапу (Демір-Хапу) біля с. Туак. Пор. çardaq, qubbe, καμάρα.

Kence антр., kence кт, genç т молодший, kenç дт дитина, хэнз хмонг. той, що народився восени, пізній (про молодняк худоби) – с. Кендже (Ґендже), пор.: рід кендже-каптагай у казахів, род. підр. кенже у киргизів.

Kenegez етн.: пл. кенеґес каракалпаків, узбеків, рід кенеґес у туркменів, пл. кенігес (кінгіт) монголів, давньотюркське пл. кенґерес (käñäräs) – с. Кенеґез (кілька ойк.), Кенеґез-Чакмак, Агиз(Ауз)-Кенеґез, Бейнак-Кенеґез, Буюк-Кенеґез, Коп-Кенеґез, Курулу-Кенеґез, Таш-Кую-Кенеґез, Тюп-Кенеґез, Учевлі-Кенеґез.

keñ кт, н, дт, gen т широкий, просторий, вільний, эн(г) хмонг. ширина, эн захгÿй безмежний – с. Кентогай (Кентугай), див. toğay. Див. ince, пор. çoñğar, qulan.

Keramet антр., keramet т, käramät п < a karāmat щедрість; чудо, створене святим – с. Керемет-Месіт.

Kerebçi ген., пор.: рід карабчи в узбецькому пл. юз, пл. керавчи узбеків-кураминців – с. Керебчі.

keres т великий і глибокий посуд – дж. Керес-Баді (Керес-Бада), пор. т badi качка. Пор. legen, qazan, tas, tekne, λεκάνη, πινάκα, σκάφη, σπυρίς.

Kereyit етн.: рід кірейт в акногайців, пл. кереїт узбеків, рід кереїт ~ кіреїт у казахів, кірейт у киргизів, керет у калмиків, керіт у монголів, давній народ кереїти (хмонг. хэрээд “круки”), котрий мешкав у Монголії по ріках Онон і Керулен (див. Kirey) – с. Кереїт (кілька назв), Боз-Оглу-Кереїт.

Kerleut етн.: рід керлеут у казахів, пл. курлаут в узбеків, давньомонгольське пл. курлаут (або куралас) – с. Керлеут (чотири ойк.), Керлеут-Чокрак, Коштанкі-Керлеут.

kermen кт, т, germen, kirman т фортеця, кріпость, kerem монг. фортеця; кріпосна стіна; кремль – гора з городищем Кермен-Кир у Сімферополі, Ескі-Кермен (Джінґіз-Керман), Кара-Кермен, Сари-Мамбаш-Кермен, Сарисап-Кермен,Тепе-Кермен (Даг-Тепесі), Sarıkermen – руїни Херсонеса, с. Алма-Кермен, Інкерман (див. in), Манґ-Кермен (Менґермен), Черкез-Кермен, Ашага- та Юхари-Керменчік, гірський відріг Кермен-Оба, м. Керменчік. Пор. isar, qale, καστέλλι[ον], κάστρο[ν].

kertme кт зарубка, зарубина, карб; сорт груш (н kertpe груша; kertik н, дт зарубка, т ножова рана, поріз, від kert- робити надріз, зарубку) – узв. Кертме-Дерек (Арабзія) (див. terek), ліс Кертмелі (див. -lı), Кертмелік біля с. Узунджа (див. -lıq), пас. Буюк-Ке[р]тме-Бурун біля с. Аджибай. Пор. axlap, armut.

kes- кт, н, т, дт різати, розрізати, відрізати – камінь Ташкесен біля с. Кутлак, ліс Ташкесен-Тави біля Ст. Крима, див. -an.

kesek кт, н, т, kesäk дт кусок, частина, хэсэг хмонг. частина; кусок; ґрупа; в ойкономії Криму цей термін означає окремі частини одного села – с. Ашага-Кісек- та Орта-Кісек-Каралез (див. aşağa, orta), Орта-Кісек-Отаркой, Орта-Кісек-Улукул, Джанкісек (Джани-Кесек), Каплан-Ага-Кесеґі, Белбек-Бахтіар-Кесек, Белбек-Орта-Кесек, Сейменлер-Кесеґі (Сейманлар, Сейманлар-Кой), Сари-Гафис-Джарман-Кесек, Сари-Гафис-Татар-Кесек, Сари-Гафис-Сарай-Кесек, Кият-Сарай-Кесек, Кият-Пазарджик-Кесек, Кият-Бакаджик-Кесек, Кият-Онджи-Кесек, Тали-Кесеґі-Лак, Джума-Кесеґі-Лак, Джума-Кісек-Аратук, Ікі-Кесек-Ташли, Учкесек. Пор. φελ(λ)ί.

назад::дальше