В. А. Бушаков - ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003
Часть №7 - Раздел 3 - Географические термины и другие слова,
которые составляют историческую топонимию Крыма
назад::дальше

3.3. ТЮРКСЬКА ЛЕКСИКА (ı-izle)

I

-ı É (-i, -u, -ü, -sı, -si, -su, -sü éS) афікс приналежності третьої особи однини іменників; вживається в ізафетній конструкції: г. Вігланин-Бурну, Даг-Тепесі (Тепе-Кермен), Йилхитаунин-Хаяси, Кобанин-Каяси, Османин-Хоши (Осман-Кош), Сатаурунин-Бурну біля Алушти, Чікенін-Каяси, Юртнин-Буруни біля с. Кутлак, Bazmanıñ qayası, Boyqa qayası, ск. Ювезагачин-Каяси, гал. Айванин-Чешмесі, Бейнін-Алани біля с. Теберті, дж. Басарнин-Кішмесі, Догданин-Чокраги, Кічікнінім-Ахзи, Куртмерін-Текнесі, Сиртнин-Чокраги, Суґут-Дересі, Фумянин-Дересі, паг. Бейнін-Кири біля с. Мамашай, пас. Сиртнин-Кири біля Алушти, Хошманин-Чайири біля с. Теберті, ур. Puşonınıñ yeri, Qarçığanıñ suvu, Qoylarnıñ qırı, місцевість Хамишин-Кобкесі, с. Даг-Елі, Кобази, Чешмезі.

-ıcı (-ici) афікс, що утворює від дієслівних основ іменники, які називають виконавця дії, та прикметники, що характеризуються постійною властивістю.

Indol ~ Dol ~ İdel кум., Andıl каб., İndıl адиг., Атăл чув., İdel тат., İðel башк., Etel т, Edil ~ Etil дт Волга, гідронім фіноугорського походження, пор. мар. Юл “Волга” – р. Андал ~ Індол, Мокрий Індол (Su-Indol, Suvlu Indol) та Сухий Індол (Quru Indol).

-ıq (-ik, -uq, -ük) афікс, що утворює від дієслівних основ іменники, які означають виконавця дії, названої вихідною основою, та прикметники, які характеризуються постійною властивістю, названою вихідною основою: ур. Параланик-Кая

Irğaqlı “з тамгою у вигляді гака” ген. (кт, н ırğaq, дт ırğağ гак, див. -lı) – с. Ергакли, пор.: рід иргакли в акногайців та караногайців, род. підр. иргакли в каракалпаків та роди іргакли в узбеків. Пор. Abaqlı, Açamaylı, Caytamğalı.

ırq кт, т irq кт, erğ п корінь; походження, рід, порода, раса; артерія; жила < а ‘irq тс – гал. Ірк-Алан біля с. Камишли, пор. також н ırq настрій, бажання, воля, дт irk вівця на четвертому році життя; пророцтво, ворожіння.

İ

i- IA (u-, ü-) тюркська протеза в румейських топонімах, які починаються з приголосних r, sk, sp, st: дж. Істефан-Чокрак, б. Іскарон, с. Іскеля ~ Скеля, Істіля ~ Стіля, Іскут ~ Іскют ~ Юскют (Scutti у ґенуезців), Уркуста ~ Рюкуста, р. Устул-Сар (притока Канаки), ур. Ускрофіль(Ускруфіль)-Кале ~ Рускофулей.

İbraim кт ім`я чол. < а ’ibrāhīmu Ібрагім, Авраам – с. Ібраїм, Ібраїм-Бай, Ібраїм(Ібрагім)-Конрат, Аджи-Ібраїм.

iç кт, т внутрішня частина; внутрішній, дт внутрішність – Ічель, частина Південнобережжя від Байдарських воріт до Алушти (див. el, пор. назву турецького вілаєту Ічель (İçel) на південному сході Малої Азії), с. Іч-Ель. Пор. üst.

içki кт, т, işki н внутрішній; ічкі – ханські придворні в Криму та Середній Азії – Ашага- та Юкари-Ічкійській кад. в Акмечетському кайм., с. Ічкі (два ойк.), Ічкі-Джолман, Кир-Ічкі (Кирк-Ічкі), Курт-Ічкі, пор.: пл. ічкі в узбецькому улусі Ак-Орда.

il, див. el I.

İlâq етн.: тюркське пл. ляк в Азербайджані, родоплемінні ґрупи лек у юрюків та туркменів в Анатолії (пор. осет. læg чоловік; людина, абаз. l3g, авар., дарг. lağ раб, уг. legény парубок, юнак; служник, груз. lek’í лезґін, етн. лак у Дагестані), пор. також т Leh, гаг. Läk лях, поляк – с. Аспенділер(Аспендіяр?)-Ляк, Бешуй-Іляк (Беш-Ойлу-Лак), Джума-Іляк (Джума-Кесеґі-Лак), Дюрт-Ойлу-Лак, Карача-Іляк (Карагаджи-Лак), Тали-Іляк (Тали-Кесеґі-Лак).

ileri кт, т, перед, передня частина (чогось); передній; попереду, пор. кирг. ilgeri попереду, ilgerki передній; в ойконімії утворює ряд з означеннями sırtki та orta – с. Ільґері(Ельґері)-Абла, -Аджи-Акмат, -Бій-Булуш, -Джайляк, -Джаманак, -Каракчора, -Кипчак, -Коджалкі, -Коджанкі, -Конрат, -Монтанай, -Чуча, -Шакул, Еґрі-Мантанай (пор. також кт, дт egri, т eğri ÉrKA кривий, зігнутий; поганий, брехливий, нечесний, несправедливий).

İlyas (İles, Leiz, Lez) ім`я чол. < а Ilyās Ільяс – біблійний пророк – ск. Ільяс-Кая, фонтан Іліас-Кішме, с. Ілес ~ Лез, Ак-Леїз(Лез), Кара-Ільяс ~ Кара-Іляз ~ Каралез, Кадир-Лез ~ Катерлез, пор.: род. підр. ліз у казахів.

imaret кт, т благодійний заклад (при Сельджукідах та в Османській імперії), emarät п будинок, будівля < а ‘imārat будівництво; будинок, будівля – г. Імарет біля с. Отуз, с. Імарет ~ Емарет. Пор. tekiye, zaviye.

in кт, т, н, дт, yin дт нора, логовище, барліг – печерне місто Інкерман. Пор. qoba, teşik, άντρον, σπηλιά.

ince кт, т, yinçkä дт тонкий, вузький – г. Індже-Йоллар біля c. Токлук (див. yol), дж. Інча-Су, *İnce suv (Генічеська протока). Див. keñ.

incir ağacı кт, т смоківниця, смоква, інжир < п äncir винна ягода, інжир – ур. І[н]жир-Агач.

inek кт, т, inäk ~ iñäk дт корова – дж. Ташінек-Текне біля с. Біюк-Узеньбаш.

iraq кт, irak ~ ırak т далекий, віддалений, İraq кт, İrak ~ Irak т Ірак < а ‘irāq берег; узбережжя, Ірак – с. Ірак-Тек`є.

İrgiz ген.: рід ірґіт у теленґітів, алтай-кіжі, сагайців, ірґіт ~ іркіт ~ ірхіт ~ ірґіз у тувинців, ірґіт в монгольському пл. хотогойт, ірхіт у бурят-булагатів, пл. ехіріт західних бурятів, рід ірґел в евенків – с. Ірґіз, пор. гідр. Ірґіз у Казахстані, Вел. та Мал. Ірґіз (притоки Волги).

isar кт огорожа з каміння, hisar т фортеця, укріплення, форт, hisar п огорожа, кріпосна стіна; фортеця; облога < а hisār облога, оточення – залишки середньовічних укріплень Ісар (кілька назв), Буюк- та Кучук-Ісар, Гаспра-Ісар, Зіго-Ісар (Ісар-Тепе), Кокія-Ісар, ск. Ісар-Кая. Пор. duvar.

iskele кт, т пристань < нг σκάλα драбина, східці; причал, порт, іт. scala східці, scalo пристань – с. Іскеле (Ескі-Елі) на Качі.

İslâm кт, т, eslam п іслам, мусульманство, магометанство < а ’islām іслам; мусульмани – с. Іслам-Терек, див. tirek.

İsmail ім`я чол. < а ’ismā‘īlu Ісмаїл – с. Абай-Смаїл.

İşün, див. Üyşün.

iz кт, н, т, дт слід; колія; відбиток – пас. Ізме-Із біля с. Біюк-Ламбат, див. також izle-.

izle- кт, т , н, дт стежити, слідкувати – ск. Ізлеміс-Кая, див. -maz.

назад::дальше