В. А. Бушаков - ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003
Часть №7 - Раздел 3 - Географические термины и другие слова,
которые составляют историческую топонимию Крыма
назад::дальше

3.3. ТЮРКСЬКА ЛЕКСИКА (çoqu-çürüm)

çoqu, пор. каз. şoqı гострий пагорб; шпиль, пік, кирг. çoqu тім`яна кістка, голова людини, маківка; вершина, маківка гори, нг τσούκα пік, τσοκάνα пік, гостра вершина, алб. çukë вершина гори, рум. ciucă тс, болг. чýка пагорб, кам`яниста вершина, уг. csúcs вершина, пік, маківка, хмонг. цох тім`яні бугри, цохио стрімчак, бескид - г. Чука, Чуку, Ч[о]ху-Баїр, Чуку-Тепе, яр Чуку-Бурун-Дере, с. Цуку. Пор. çüçül, yalman.

çora, дитина від мішаного шлюбу; раб, пор. кирг. çoro найближчий споборник, сподвижник, товариш богатиря, дружинник, укр. джýра ~ чýра козацький слуга-товариш, що ходив разом із козаком у походи та битви; термін çora широко представлений в антропонімах – с. Чора, Акчора (три ойк.), Джан-Чора (Джанчура), Ельґері-Каракчора, Кара-Чора, Кара-Чора-Молла, Кокчора-Кият.

çorba кт, т, şorba кт юшка, щерба, şorba н суп із пшоном < п şurba ~ şurva юшка, щерба – с. Чорба-Докен (антр.; див. dök-).

Çorğun, див. Corğun.

Çotqara ген.: род. підр. чуткара у казахів, рід чоткара у киргизів – с. Чоткара.

Çotu антр., пор. ім`я чол. карач.-балк. Чоту; ген.?: самодійський етнонім чогду ~ чооду, представлений в різних варіантах в етнонімії алтайців, тувинців, хакасів та томських татар – с. Чоту ~ Чоти, Ашага-Чоту, Джелаїр-Чоту.

çoyun кт чавун; чавун, казан, şoyın н чавун, çoyan т чавун – б. Чуюн-Їлга (притока Качі), пас. Чоюн-Таш біля с. Гаспра, сад Чуюн у долині Качі, дж. Чуґюн-Чокрак в яру Чуґернеті на Карабі-Яйлі, Чуюн-Чокрак.

çoyunçı кт казаняр, котляр – три села Чоюнчи ~ Чоюнчу ~ Чуюнчи: в Чоюнчинському Бешпаре кад. Акмечетського кайм. на р. Чуюнчи, Борулчанському кад. Карасубазарського кайм. та Шейхельському кад. Козловського кайм.; за свідченням Евлії Челебі, в першому селі виготовляли залізні казани, що вміщали одного-двох биків, з руди, яку видобували на Чатирдагу, а його мешканець Мегмед-ефенді заснував одне з чотирьох суфійськіх братств дервішів, відомих у Криму під загальною назвою Dört ocaq “чотири вогнища”: Çoyunçı(lı), Küleç(li), Qaçı і Taşlı (див. Küleç, Qaçı, taşlı).

çök- кт, т опускатися, осідати, осуватися; завалитися, обвалитися; кт сідати навпочіпки, дт опускатися, ставати на коліна; занурюватися (у воду), şök- н ставати на коліна; осідати, осуватися – кол. Чокен, Чункен біля с. Коз, див. -ğan.

çöl т, дт степ, поле, т пустеля, степ, şöl н степ, çul ~ çol п, цöл хмонг. пустеля – г., с. Кара-Чоль, с. Чольбаши (Чульбаши).

çölmekçi кт гончар, від çölmek (т çömlek) глиняний глек, горщик – с. Чольмекчі.

çöñgelek, пор. çöñäk дт бадя, відро, кирг. çüñölök ~ çüñülök фляга, çüñülük, çöñke казанок - с. Чонґелек.

çör т колючка, голка; скалка, скіпка; чорт, шайтан; хвороба, кт хвороба, çer кт хвороба – дж. Чор-Бунар.

çubar кт şubar н рябий; пістрявий, çopur т рябий; лань; будь яка молода плямиста антилопа – камінь Чубар-Таш, пас. Кой-Чубар біля с. Юкари-Тайган, с. Чубар-Пристав.

çuburtma (н şuburt- пускати одного слід за одним), пор. кирг. çuburtma вузька стежка, якою рухатись можна лише один за одним – с. Чубуртма-Сарт (Каяли-Сарт), пор.: род. підр. чоборма в узбеків-локайців. Пор. soqaq.

Çuça ген., пор. п çuçe качалка для печива – с. Чуча (Чучак), Ельґері- та Сирткі-Чуча, пор.: род. підрозділ чучак у казахів.

Çufut кт, Cıfıt т, Cühut т єврей; євреї < п yähud ~ cohud євреї, єврейський народ (у Криму татари терміном Çufut називали євреїв, кримчаків і караїмів) – фортеця Чуфут-Кале (Киркор). Пор. Arap, Boğdan, Céneviz, Çerkes, Çingene, Çuvaş, Ermen, Kürt, Noğay, Osman, Qazaq, Qumuq, Tat, Tatar, Türkmen, Urum, Urus.

çum кт, şım н дерен, кизил, пор. карач.-балк., кум. çum, уг. som, азер. zoğal, т kiren кизил, нг κράνο[ν] кизил (ягода), κρανεά ~ κρανιά кизил (дерево) – печ. Чумнук на г. Демерджі, пас. Чум-Акар, Чумник-Бурун (див. -lıq). Пор. qızılçıq.

çuqur кт, çukur т яма, заглиблення, котлован, вибоїна, низина, низовина, лощина, şuqır н яма, ковбаня, вирва, онгор цонгор хмонг. ями; місцина з ямами; вибоїстий, ямкуватий – яр Чугур, яр, г. Чукур-Кая, г., с. Чокур, б. Чокур-Дере, дж. Чокур-Чаїр, Боя-Чукурлар – ями біля с. Коклуз, в котрих видобували темно-зелену глину, якою мастили стіни й підлогу, с. Чокур(Чукур)-Кояш (пор. Кир-Кояш), Чукур-Карач, Чокур-Елі, Чокур-Сеїт-Елі. Див. qır, пор. oy.

çuqurça кт, çukurca т демінутив від çuqur, çukur (див.); угнутий, запалий – с. Чокурча.

çuqurlaq кт, çukurlak т западина, яр, лощина, низина; зрите ямами місце – с. Чукурлак.

Çuvaş кт чуваш – с. Чуваш (ногайський аул). Пор. Arap, Boğdan, Céneviz, Çerkes, Çingene, Çufut, Ermen, Kürt, Noğay, Osman, Özbek, Qazaq, Tat, Tatar, Türkmen, Urum, Urus.

Çuyut етн.: рід шюїт у каракалпаків, пл. джуйут та роди шуїт в узбеків, род. підр. чюют у киргизів, “татарський та кара-китадський народ джуїн” в епоху Чінґіс-хана, пор. хмонг. зуу(н) сто, зуут сотня, військовий підрозділ – с. Чюют.

çüçül, пор. болг. чýчул чубок, чубик (птаха), аромун. ţuţul гора, уг. csúcs вершина, пік, маківка, п çoçul ~ çoçule clitoris; penis, калм. çōçiğ clitoris – г. Чучель ~ Чучелі (Цюцюль), дж. Цюцюль-Чокрак (на півд. схилі г. Чучель), пор.: хутір Чучýл-т-Хутрá біля с. Кременівка (Чердакли), що належав греку на прізвисько Чучýл (прізвище Караджинов), і паг. Чучýл-та-Хаяйδа на його земельній ділянці; р. Цуцулин (притока Пруту). Пор. çoqu, perçem, yalman.

çürük кт, т, şirik н гнилий; гниль, гнилизна, çoruk п гнилий, зіпсований – джерела і річки Чурук-Су ~ Чурюксу, дж. Чурюк-Чокрак, о-в Чурюктюп у Сиваші, с. Чурюк-Алгази. Пор. sasıq, sıvaş.

çürüm, пор. çürük та кт, т çamur грязюка, болото, мул – оз. Чюрюм ~ Шорум (Айґуль) і с. Чорюм, пор.: род. підр. чюрюм у киргизів.

назад::дальше