В. А. Бушаков - ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003
Часть №7 - Раздел 3 - Географические термины и другие слова,
которые составляют историческую топонимию Крыма
назад::дальше

3.2. ГРЕЦЬКА ЛЕКСИКА (П-Σ)

πηγή нг, παγά дг джерело, витік (ріки) – с. Бáга, яр Ескібага в Байдарській дол., пор. хмонг. бага малий, невеликий. Пор. βρύση, πηγάδι, çeşme‚ keşme‚ çoqraq.

πήλινος нг глиняний, πηλός глина – с. Топрак-Пілен (Топраклар-Пелен), див. також πύλη. Пор. χώμα, topraq.

πινάκα нг велика дерев`яна або глиняна миска, πίναξ, -ακος дошка; тарілка, блюдо – ур. Пінака в с. Ай-Серез. Пор. λεκάνη, σκάφη, σπυρίς, keres, legen‚ lenger‚ qazan‚ tekne.

πιναρός, -ά, -όν нг, дг брудний – ур. Фінарос біля с. Бадрак, Фінорін ~ Фіноріс в Гаспрі, р. Фінарό, Фінарос-Су. Пор. çürük.

πίτυς, -υος нг, дг пінія, італійська сосна – ур. Фітісі ~ Фітосі в с. Біюк-Ламбат. Пор. πεύκο[ς], çam.

πλάγιος, -α, -ο[ν] нг, дг боковий, косий, нахилений, πλαγίως ~ πλά(γ)ι ~ πλάϊ схил (гори), косогір – дол., руч. Пелагус ~ Філегус під г. Манґуп-Кале, з півдня.

πλάκα нг кам`яна плита; грифельна дошка; пластина, πλάξ, -ακος дг площина, поверхня; рівнина; плита, кам`яна дошка; таблиця, πλακέ нг плоский, > кт p(i)lâki плоский, т p(ı)lak(a) дощечка з написом – м. Плака, г. Пляка, Пілякі, Урупілякі біля Верх. Ореанди, Плакі-Кая, б. Плака-Дере, р. Плака-Узень, ур. Плакія в с. Коккоз, Пілякія в с. Ускют, стежка Пелакіá-Сокак (веде на Яйлу), пор.: м. Плака на о-вах Лемнос і Кріт.

πόλις дг, πόλι нг місто - Νέα πόλις, столиця Скіфського царства (локалізується на городищі Керменчік у Сімферополі).

πολύς, -λή, -ύ нг, дг численний; великий – ур. Полаклесія в Лівадії, пор. ойк. Πολύκαστρον, Полімілон в Греції. Див. μικρός, пор. μέγας, büyük‚ köp‚ ulu.

πόντιος, -α, -ο ~ πόντος, -ία, -ον нг, дг морський – ур. Фондія біля Ялти і Гаспри. Див. fındıq‚ fúnda.

πορδαλάς нг пердун – канава Пурдала. Пор. sıçqaq.

πόρος нг, дг прохід, переправа; перевал – с. Фóрос, гірський прохід Фороз-Богаз, див. також φόρος, пор.: о-в Πόρος в Греції. Пор. πύλη, ağız‚ boğaz‚ köz‚ qabaq II‚ qapı.

πορθμείον ~ πορθμήϊον дг переправа – античне пос. πορφμήϊα τα Κιμμέρια “Кіммерійська переправа” на Керч. п-ві.

ποτάμι нг, putám крум., ποταμός нг, дг ріка, πόταμος нг велика ріка – р. Мегапотам (Улу-Узень), Мікропотам (Кучук-Узень), Ксеропотам (Куру-Узень), Сунар-Путам і Путаміц біля Гурзуфа, Сюнарпутан (назва гирла Авунди), ур. Путаміца-Чешме в с. Деґерменкой і Ламбат (див. –ιτσα). Пор. özen‚ suv.

-πούλ(λ)α жін., -πούλ(λ)ο сер. нг демінутивний суфікс – с. Кастрополь, г., ущ. Каст[р]ополь, див. καστροπουλ(λ)ι, пор.: о-ви Скірос та Скіропулос, Серіфос та Серіфпула, Спеце та Спецопула в Греції.

πρόβατο[ν] нг, πρόβατον дг вівця, баран – бухта Провáто біля с. Коз. Пор. qoy‚ qoyun.

πύλη, мн. πύλαι нг, дг ворота; вузький прохід, що веде з однієї місцевості в іншу – ур. Какапіле в Гурзуфі, пор.: м. Πύλος в Греції. Пор. πόρος, ağız‚ boğaz‚ köz‚ qabaq II‚ qapı.

Ρ

ράχη нг, ράχις, -εως дг спина, хребет; гірський хребет, гребінь; косогір, схил (гори) – с. Магарач “Великий хребет” (див. ще mağara), дж. Магаришин-Кішмесі на г. Бабуган, ск. Калфрах-Каяси біля Гурзуфа, г. Псілерах(і) “Високий хребет” біля Балаклави, пор. ойк. Ράχις, -χεως у Греції. Пор. sırt.

ρόκα нг прядка – г. Рока. Пор. qapqal.

ρούσικος, -η, -ο руський – ур. Рускофіль-Кале ~ Ускруфіль-Кале, г. Рускофлея, яр Руско-Фулей на захід від Нікітського мису, див. φωλεά. Пор. Urus.

ρουχάλα ~ ρόχαλο нг мокрота – р. Лухара в с. Куру-Узень.

Σ

σαββατικός, -ή, όν нг суботній, від Σάββατο[ν] – с. Саватка, пор. також ім`я чол. Σάβας.

σα(κ)κί нг мішок, σάκκος дг груба тканина; мішок, σα(κ)κιά нг мішок (міра) – ур. Сахія в с. Ай-Серез.

σάρα нг руїни – р. Устул-Сар, див. σταύλος. Див. χάλασμα, пор. ören, xarabe, xarap.

σήμα нг знак, сиґнал, дг знак, ознака; знамення; сиґнал; могила, курган, σημεία нг знак, сиґнал; місце, пункт, σημείο[ν] нг, дг, σημήιον дг знак, прикмета, ознака; прапор, σημαία нг, дг прапор – с. Сімеїз ~ Семеїз, див –εις, а також συκαμενέα. Пор. σύμβολον.

σκάλα нг драбина, східці, сходи; порт, σκαλί східець, сходинка < іт. scala драбина; східці, сходи; пристань, причал, лат. scalae драбина; сходи, східці – г. Скала на шляху з Ускюта в Карасубазар, с. Скеля (з нього йде шлях через гірський прохід Шайтан-Мердвен на Південний берег), ур. Skaliça біля с. Біюк-Узеньбаш (див. –ιτσα), пор. ойк. Скала в Греції. Пор. merdiven, див. iskele.

назад::дальше